​

Сучасна освіта орієнтується на особистість, на розвиток кожної дитини,незалежно від її розумових здібностей та фізичного стану.

І перед нами постає питання: як зробити урок не тільки продуктивним, а й цікавим. Таким, що запалить іскорку допитливості в очах дитини, збереже стійку увагу протягом усього уроку, зародить бажання вчитись.

Відповідь на це питання — гра. Гра — найпривабливіша і найприродніша діяльність дитини. Але на уроці гра — не розвага,а звичайні вправи, замасковані в цікаву форму. Гра органічно об'єднує триєдину мету навчання: освітню, розвивальну, виховну. Збуджена під час гри думка підводить учня до самостійних пошуків висновків і узагальнень, які, в свою чергу, зміцнюють знання і перетворюють їх у переконання.

У дидактичних іграх діяльність спеціально планується і пристосовується до навчальних цілей. Це різновид ігор за правилами. Дидактичні ігри активізують інтерес та увагу дітей,розвивають пізнавальні здібності, кмітливість,уяву, тренують сенсорні вміння,виробляють та закріплюють знання, уміння й навички. Правильно побудована дидактична гра збагачує процес мислення,тренує вольові якості дитини. Цінність гри передусім у тому, що вона виконує роль емоційної розрядки, запобігає втомлюванню дітей.

Складовими дидактичної гри є дидактичне завдання, ігровий задум, ігровий початок, ігрові дії, правила гри, підбиття підсумків.

Перевагу слід надавати іграм,які передбачають участь у них більшості дітей, швидку відповідь, зосередження довільної уваги.

Найефективнішим способом подолання труднощів у навчанні дітей з ООП є використання дидактичної гри та дидактичного матеріалу. Дітям з ООП притаманні недосконалість усіх видів сприймання, пам'яті, уваги,розвитку мислення, моторики, емоційно-вольової сфери, зорових сприймань. Видатний російський олігофренопедагог О.М. Грабов писав,що ступінь відсталості дитини характеризується тими іграми,на які вона здатна. В процесі гри дитина пізнає все, що недоступне їй у навколишній дійсності. В захопленні вона не помічає, що вчиться — запам'ятовує, поглиблює набутий досвід, поповнює запас уявлень, понять.

Вчені рекомендують дидактичні ігри та дидактичний матеріал пов'язувати з повсякденним життям, але їх зміст має ще й коригувати та розвивати пізнавальні процеси.

Кожна гра для дітей з особливими освітніми потребами багаторівнева і містить окремі завдання, спрямовані на засвоєння певного матеріалу. Водночас ігри мають передбачити поелементне засвоєння знань. Від гри до гри ці елементи складаються у певну систему, яка послідовно готує учнів до засвоєння наступних тем.

Наприклад, при формуванні взаємообернених понять “багато-мало”, дітям пропоную дати ведмедикові малюнки, на яких зображено багато предметів, а білочці — малюнки з меншою кількістю предметів. Наступна гра передбачає самостійну діяльність учнів - вони мають

розставити автомобілі в гаражі: в один багато, в другий — мало. Третя гра сприяє автоматизації дій: діти мають намалювати багато трикутників та мало кружечків. Важливо, що під час проведення дидактичних ігор кожне нове завдання окреслюється тоді, коли дитина готова до його сприйняття. Наприклад, формування поняття “більше-мало” можливе, якщо діти засвоїли поняття “багато- мало”,а поняття “стільки ж” доступне для розуміння, коли учні усвідомили, що таке більше-менше.

Дидактичним матеріалом під час проведення таких ігор можуть служити предмети навколишнього середовища. Це різні іграшки, предмети, палички, каштани, горіхи, жолуді. Вони близькі й знайомі дітям,активізують пізнавальну діяльність. Застосування демонстраційного дидактичного матеріалу і пояснення вчителя поліпшують наочно-образне, словесно-логічне запам'ятовування,дії дитини з роздавальним матеріалом активізують зорову, рухову та дотикову пам'ять. Дидактичний матеріал виконує корекційно-розвивальне завдання.

Наприклад, гра “Що в руці?

Для проведення цієї гри використовувала природній матеріал(шишки, жолуді, яблука, горіхи). В руки учня вкладала два однакові предмети,але різні за розміром, дві шишки: велику й малу. Учень,не дивлячись, повинен був сказати, що в правій руці велика шишка, а в лівій — маленька. Сам мав перевірити,чи правильно він сказав. Ця гра, крім закріплення поняття”більше-менше”,уточнює просторові уявлення, розвиває моторику,тактильні відчуття.

Привабливість дидактичного матеріалу збуджує емоційну пам'ять. Це сприяє розвиткові дітей з ООП. Гра - це завжди проблемна ситуація. Завдання в грі не повинні бути простими, а посильними. Починаючи навчання, треба виходити з наявного рівня розвитку дітей. Якщо учень зацікавлюється спочатку грою, от дуже швидко його починає цікавити навчальний матеріал, пов'язаний з ним. Чим менше розвинутий у дитини вольовий компонент,тим частіше вчитель використовує ігрові форми роботи.

Ті знання і навички, які учень одержує під час гри,можуть бути легко перенесені в побут, життя, можуть самостійно використовуватись в будь-якій ситуації. А це відіграє особливе значення, тому що дитині з ООП важко оперувати набутими знаннями в зміненій обстановці.