Подивіться, яка осінь, подивіться як вона малює!О, Боже, які барви! Допоки сірий дощ та рвучкий вітер не зіпсують всю цю красу! Чи любите ви осінь? А вчителі без неї не були б вчителями...бо 1 вересня змінює життя всіх. І в моє вчительське життя ввійшло 1 вересня 1989 року, тоді мені , випускниці Білоцерківського педагогічного училища було неповних 19 років . Іноді я думаю, що так не буває, але це дійсно так. Ось вже 29 років...

Стрічаю кожні 4 роки на порозі школи малюків, які з часом стануть майбутнім держави. Як я довгі роки зберігаю бадьорість духу, ясність розуму та свіжість вражень?Мабуть, моє педагогічне кредо: Ти-учитель,і тобі вже не спочити, доки житимеш на світі.І, мабуть, все починається з любові, кожен вчитель має володіти величезним талантом любові.

Я впевнена, що всі діти мають потенціал,а тому-головне завдання вчителя-створити умови для їхнього розвитку, особливо, якщо це дитина з особливими освітніми потребами. Таке поняття, як вчитель інклюзивного класу, зовсім недавно ввійшло в наше життя, а для мене воно вперше прозвучало ще в 2002 року, потім школа в експеременті, і я, звичайно, також. Адже філософія інклюзивного навчання є частиною і моїх власних переконань.Ми маємо прийняти та признати дитину, з її поглядами , вчинками та позицією, з її особливостями,зрозуміти її. Прийняти означає признати те, що дитина прийнята з усіма її недоліками і має право бути такою, якою вона є. Якщо вчитель приймає дитину, він приймає і її особливості, не виділяючи і не оцінюючи їх.

В основі навчання дитини в інклюзивному класі лежить принцип природовідповідності, що вимагає від учителя початкових класів прийняти дитину такою, якою її створила природа . Приймаючи таку дитину, вчителю потрібно внутрішньо “ перепрошитись”, лише тоді його діяльність буде результативною.  Реалізовувати принцип "навчитися жити разом" -дуже важливо

в інклюзивному класі і не тільки. Це я розумію і сприймаю як запоруку успіху.

Звичайно, це змінило звичний формат навчання... Присутність асистента, страх того, як на всі події будуть реагувати решта учнів та їх батьки. Це все також вчить нас жити разом, працювати в команді, домовлятись та вирішувати всі питання тільки в прийнятний спосіб.

 Навчання в інклюзивних класах корисне як для дітей з особливими освітніми потребами, так і для інших дітей, членів родин та суспільства в цілому.  Адже про рівень розвитку суспільства свідчить ставлення до людей не таких, як ти сам.

Так, вчителю інклюзивного класу спокій тільки сниться! Як викласти матеріал максимально ефективно та цікаво, як залучити в навчальний процес ту, “особливу” дитину, як концентруватись на сильних сторонах учня, на його досягненнях і , водночас, утримувати вполі зору його прогалини ? І все це в одній голові. Адаптації середовища, модифікація навчального матеріалу, постійне навчання: участь у тематичних семінарах, тренінгах та проектах,проходження онлайн-курсів. Тому вчуся постійно та з інтересом.

Ранкові зустрічі, робота в парах та групах -знайомі та улюблені форми роботи у нашому класі. Хоча зараз ми вже в 3 класі, впроваджуємо зміни у нашому класному житті за правилами “класного менеджменту”, щоб класна кімната була нашою, правила класного життя створюється нами , а стіни несли інформацію про кожного із нас.

Ви запитаєте, де ж я відпочиваю та набираюсь сил для подальшої роботи? Чи є у мене щось поза школою? Звичайно, люблю я спілкуватися зі своїми подругами, з якими дружу вже більше , ніж чверть століття. Спільні інтереси нас поєднують, та й роки тему спілкування тільки розширюють. Спогади, молодість, навчання у ВУЗі. Весело та приємно проводимо час за чашечкою чаю. На дозвіллі люблю подивитись хороший фільм. Моя донька також допомагає бути в тонусі. А ще я відпочиваю та знімаю стрес, спілкуючись зі своїми пухнастиками. Їх у мене чимало... Ось така я, Людмила Бараненко, вчитель початкових класів БНВО” ЗОШ№15-ДЮСОК” , яка працює на одному місці всі 29 років і ще збирається працювати з десяток років!